Головна | Вихід
Меню сайту
Розділи новин
Новини [80]
Роздуми на самоті [18]
Оголошення [1]
Вітання [3]
Форма входу
Календар новин
«  Червень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » 2011 » Червень » 5 » Коли час для інших стає часом для себе…
Коли час для інших стає часом для себе…
15:50
Пробігаючи дорогу в поспіху на автобус, тягнучи за собою велику валізу та дивуючись із мокрого снігу, який в цей день випав у славному місті Лева, я мимоволі запитувала себе про те, що мене чекає там – у місті, що так схоже на мій Львів…
 
 
Кількагодинна подорож автобусом розділяла мене від початку моєї новіційної практики на місійній станиці в м. Кам’янці - Подільську. Тут я мала побачити життя місіонерки зсередини, тут мала відповісти на чимало викликів…
 
 
Кінцева зупинка… Співсестра із букетиком білих тюльпанів та конвалії, що зустріла мене на автовокзалі… Маленька каплиця із кивотом та престолом, від яких віє «присмаком» підпільної Церкви та пам’яттю про тих, які молились біля них у часи переслідувань… Так виглядали мої перші враження.
 
 
Розмірений ритм життя, звичний для мене з новіційного дому, змінився ритмом місійної станиці. Час «для себе» змінився часом «для інших», і, хоч як це не виглядає дивним, не поглинув спокою, який за діяльністю дозволяв пам’ятати про духовне.
 
 
Більше трьох тижнів мені треба було віддавати себе іншим… А вони були такі різні…
 
 
Холодного суботнього ранку, зустрічаючи зацікавлені погляди дітей, які прийшли на катехизацію, я намагалась всіма силами сховати свій переляканий погляд та переконати сама себе в тому, що тут нема нічого страшного і я маю що їм сказати.
 
 
«Віра і світло»… То, напевне, був один із двох моїх найбільших викликів. Ніколи не мала досвіду довшого перебування з людьми із особливими потребами. Але, населяючи на тоненький дротик бісеринку за бісеринкою, не зчулася, як «населила» собі їх до серця…
 
 
Другим моїм найбільшим викликом був спів… Господь не створив мене зовсім нездарою в плані музики, але не захотів також, аби я була близькою подругою нотної грамоти… Тому одним із найбільших досягнень новіційної практики стало відспіване мною Хрещення. Хоча збоку я напевно нагадувала маленьку декоративну перелякану мишку, зате всередині чула – «можу»!
 
 
Крок за кроком в мені народжувалось щось нове... Я сама для себе ставала немов би «новим поколінням». Назва молодіжної спільноти так вдало підходить до моїх переживань… А молодь тут – мрія кожного, хто, навіть не маючи досвіду за плечима, є відкритим до юного дихання нашої Церкви. Живі, талановиті, відкриті, з блиском в очах, які прагнуть пізнавати, відкривати та ладні іти на край світу, аби тільки було з ким підніматись на вершини духа… Одна зустріч про богослов’я ікони для мене змалювала з них ікону Церкви третього тисячоліття…
 
 
І, звичайно, храм… Із своєю історією, яка можливо не пов’язана з редемптористами, але так вплелась до нашої духовності… Храм ордену тринітаріїв, які своїм завданням ставили звільнення полонених християн із мусульманської неволі, тепер є храмом редемптористів, які своїм завданням ставлять звільнення християн з неволі гріха, голосячи в різний спосіб Христове Відкуплення…
 
 
Бувало прибираєш його і, на перший погляд, нічого особливого не робиш, але заходять люди… І тоді розумієш для кого ця праця… Дбаєш про чистоту місця, в якому ті, чия вартість – Христос розп’ятий, дбатимуть про чистоту душ…
 
 
Час біг, а я кожного разу, коли намагалась віддавати частину себе іншим, отримувала ще більше для себе.
 
 
Повернувшись додому, привезла з собою великий слід, який залишили моя мала спільнота - спільнота сестер, та велика спільнота – спільнота отців. Всі такі різні, та кожне із відблиском Божого образу… Щось було сказане, а щось ніколи не набуде тривалості слова, а залишиться невідомим скарбом, який ховають глибоко, аби його не розвіяв вітер…
 
 
с. Тадея Яртим, МНІ
Категория: Новини | Переглядів: 758 | Додав: Nataliya | Рейтинг: 5.0/9 |
Всього коментарів: 5
5 Настя ;)   (07.06.2011 09:56)
Сестричко,так щиро))))
ми всі за вами будемо сумувати....

4 Людуська:)   (07.06.2011 15:02)
дуже гарні слова!!!ви справді молодець!!!
сумуєм і пам'ятаєм....:)))

3 Nataliya   (08.06.2011 15:12)
сестричко, ти теж залишила великий слід у наших серцях!!!
дякуємо за все! любимо heart

2 Tirol   (12.06.2011 20:46)
Якось дуже глибоко, зворушливо і влучно передані пережиття.. У свій спосіб можу лише долучитись до описаного в статті. yes

1 andrijcssr   (15.06.2011 20:01)
Головне, що від серця wink