Головна | Вихід
Меню сайту
Розділи новин
Новини [80]
Роздуми на самоті [18]
Оголошення [1]
Вітання [3]
Форма входу
Календар новин
«  Серпень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » 2010 » Серпень » 2 » Чотири дні для Бога
Чотири дні для Бога
10:20
Як це, віддавати для когось мить зі свого життя?... Важко? Прекрасно? Присвятити комусь один день свого життя, як це? А так хотілося подарувати чотири дні свого життя Богу!!!
 
 
Навчи, мене Божечку бачити, навчи мене Божечку чути! Боже – додай мені сил, я такий слабкий… Я йду до тебе Матінко Божа – ще крок, ось ще один, ще зовсім трішечки… І нарешті - він, той такий довгоочікуваний, здавалось би – недосяжний напис «Зарваниця»!!! Я подолав, я зміг, я це зробив, я дійшов – але не сам, мені допомогли… Мені допомогли ті люди, які йшли біля мене всю дорогу, в яких був Бог, що вів нас всіх разом і кожного окремо до себе! З кожним кроком відчувалось, що ми все ближче! Від Церкви, до Церкви – від Хреста до Хреста ти йдеш вперед і вперед, і починаєш відчувати, що Проща – це необхідна пожива для душі, це як піст, це як Святе Причастя… Це можливість розібратись в своїй душі, зрозуміти хто ти… і просто йти, просто нести свій Хрест… .
 
 
Але ще тільки Скала-Подільська. Маленький шлях – але який великий крок. Ось костел, який він величний – мабуть не мало побачив на своєму життєвому шляху. Який він прохолодний, який лагідний - цей Дім Господній. Канапки, чай - як приємно, яка опіка. Боже, дякуємо за те, що ти послав нам таких турботливих людей!
 
 
Вже ранок. Другий день. Дорога…, тихенько молимось вервичку. Тиша. Я йду далі, несучи на собі великий тягар гріхів, як мені важко. Я почав розуміти, яка в мене слабка віра, який я убогий і немічний… . Боже я йду до тебе, але боюся, що віддаляюсь… І коли вже здавалось, що не можу більше зробити ні кроку, відчув лагідний вітерець, який пройшов крізь кожну клітинку тіла. Малесенькі краплинки дощику додавали сил, який він приємний та ніжний той дощик! Боже, дякую тобі за твою ласку, ти не даєш мені «засохнути», не даєш моїй душі зрадити тебе.
 
 
Ось вже Чортків, половина шляху. «Карітас» – це був нічний притулок для більшості з нас. Цього дня ми гарненько пройшли, і тому відчувалась втома та біль у ногах, але попри все, було таке дивне відчуття щастя – наче моя душа рветься – виривається, до чогось іншого, прекрасного і радості від цього не має меж.
 
 
На підході до Бучача мені почало здаватись, що насправді кожен з нас є маленьким вогником, який несе себе – несе своє світло Богу, до Матінки Божої і з кожним кроком це світло все яскравішає! І з цього всього перехоплювало Дух, не відчувалось вже такого болю в ногах та духоти, а люди, які траплялися нам по дорозі вітали нас, і захоплювались тим який ми вже шлях подолали.
 
 
Останні кілометри до Зарваниці. Ми в лісі, маленький відпочинок, як тут гарно, таке свіже повітря, пташки щебечуть, прохолодна джерельна водичка, лісові ягоди, грибочки, відчуття наче ти потрапив у Рай.
 
 
І коли ми увійшли в Зарваницю, тут полонила така атмосфера, наче я увійшов в церкву – наче все це місце є справді домом Господнім, тут так спокійно, так радісно.
 
 
В цій прощі кожен шукав щось своє, я прагнув знайти Бога, навчитись бачити Його, чути Його в людях – я Його не просто знайшов – я зрозумів, що Він в них живе, промовляє, підкріплює, радіє, інколи Він вередує, молиться разом з нами, співає гарні пісні. Бог в цих людях, такий гостинний, він знає як допомогти, і що сказати коли важко. Бог поміж нас – Він живе в нас!!!
 
 
Юрась
Категория: Новини | Переглядів: 673 | Додав: andrijcssr | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 2
2 Tirol   (31.08.2010 00:32)
Юрась, дякую за статтю! Прочитав і, ніби, частково відчув атмосферу прощі..
Правда, ще би одну-другу фотку, щоб побачити і повірити holiday

1 Юрась   (05.09.2010 12:58)
hands Та будь-ласочка мені дуже приємно Отче, що Вам сподобалось ))))) Я написав так, як я бачив, відчував прощу! І старався писати від душі... . biggrin